Урок 8
Тема: Неклітинні форми життя: віруси.
1. Загальні властивості
Неклітинні – сукупність форм життя, що не мають клітинної будови.
Віруси – неклітинні форми життя, які є внутрішньоклітинними абсолютними паразитами. Прості віруси складаються з білків і одного типу нуклеїнової кислоти, а складні віруси мають ще ліпіди, вуглеводи. Не мають власних білоксинтезуючих систем. Спричиняють різноманітні захворювання.
Пріони – інфекційні агенти, які є низькомолекулярними білковими частинками без нуклеїнової кислоти.
Віроїди – неклітинні форми життя, які являють собою низькомолекулярну одноланцюгову кільцеву РНК, що не кодує білків. Без білкової оболонки. Викликають захворювання.
На початку ХХ ст. виникла вірусологія – наука про неклітинні форми життя віруси. Вважають, що ці організми стоять на межі живого і неживого. Їх відомо 10 тис. видів.
З вивченого раніше ми знаємо, що тіло живих організмів складається із однієї або багатьох клітин, що функціонально взаємодіють і утворюють єдине ціле. Але в процесі еволюції з’явились структури, що можуть перебувати поза клітиною, не виявляючи жодних властивостей живого. Потрапляючи в клітину, ці структури використовують її органели і молекули для здійснення процесу власного розмноження. Нові частини, опинившись у навколишньому середовищі, знову не виявляють жодних властивостей живого. Такими організмами є віруси. Вони становлять окреме царство живої природи – царство Віра – Vira, що означає – отрута. Після відкриття вірусів Д.Івановським, вчених тривалий час вони не привертали до уваги із-за труднощів у вивченні. Але успіхи молекулярної біології привели до того, що таємниці вірусів було відкрито.
Уперше описав віруси ботанік Д.Й.Івановський у 1892р. Учений визначив, що збудник тютюнової мозаїки проходить крізь фільтр, який затримує бактерії, а екстракт цієї рослини зберігає здатність викликати захворювання у здорових рослин.
У 1898р голландець Бейєринк ввів термін «вірус», хоча про нього говорив ще Луї Пастер.
Німецький бактеріолог Ф.Леффлер у 1897р. виявив збудника ящура ВРХ.
Американець В.Рід у 1901р. виявив вірус жовтої пропасниці у людини.
Француз Луї Пастер у 1885 р. перевірив на людині дію вакцини проти сказу.
На даний час в організмі людини відомо близько 500 вірусів, а царство об’єднує більше трьох тисяч видів, які поділяються на 3 основні групи:
- віруси рослин
- віруси тварин
- бактеріофаги (вражають бактерії)
Віруси представники самої простої форми життя. Вони не їдять, не ростуть, але здатні розмножуватися, і притому, лише в клітинах інших організмів. В клітинах він веде себе як жива істота, розмножується, а потомки його несуть в собі всі ознаки батьків. Поза клітиною він мінералізується.
Загальні властивості вірусів
- найменші живі організми
- не мають клітинної будови
- можуть відтворюватися, лише проникнувши у живу клітину
- паразитують усередині клітини, спричиняючи захворювання
- мають дуже просту будову
- перебувають на межі живого і неживого
- кожний тип вірусу здатний розпізнавати і інфікувати лише певний тип клітин (є високоспецифічними до своїх хазяїв)
2. Будова вірусів
Розрізняють віруси:
1) Прості: молекула ДНК чи РНК, оточена тільки білковою оболонкою - капсидом. Форма: паличкоподібна, нитка, кулька (тютюнова мозаїка, мозаїка яблуні)
2) Складні: має ще одну оболонку – суперкапсид, яка формується із мембрани клітини хазяїна (ВІЛ, герпес).
Форму віруса, що перебуває поза межами клітини в стані спокою (кристалізовані), називають віріоном.
Будова віруса досить проста. Він складається з таких структур:
- серцевина (генетичний матеріал у вигляді одного або двох ланцюгів ДНК чи РНК)
- капсид - захисна білкова оболонка
- нуклеокапсид (серцевина + капсид)
- суперкапсид (додатковий ліпопротеїновий шар, є не у всіх)
- глікопротейни на поверхні вірусної оболонки (потрібні для розпізнавання та проникнення в клітину хазяїна)
Механізм проникнення вірусів в організм:
У вірусу серцевина з ДНК або РНК та одна або дві білкові оболонки.
І стадія - Поверхневі антигени як цвяхи усівають зовнішню оболонку. Спочатку вірус своїми «цвяхами» (поверхневими білками) приклеюється до рецепторів поверхні клітини - господаря. Частина або весь вірус проникає в клітину, поступово втрачаючи свою оболонку.
ІІ стадія – НК вірусу копіюються з власних матриць і матеріалу клітин – господаря (хімічних елементів). Після реплікації НК утворюються нові віруси.
ІІІ стадія – вірус виходить з клітини шляхом «вибуху» після збільшення клітини та її загибелі. Але не всі віруси руйнують клітини, наприклад герпес – утворює міхурці. Вірус поширюється далі і інфікує нові клітини.
3. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Підготувати повідомленя за будь-якою темою уроків 2-8 і вислати на поштову скриньку Tonks1511@gmail.com (завдання за бажанням на високий бал)
Немає коментарів:
Дописати коментар