Урок 12
Тема: Біосфера як цілісна система.
1. Поняття біосфери
Поняття «біосфера» (від грец. біос — життя) запропонував 1875 року австрійський геолог Е. Зюсс. Учення про біосферу, як особливу частину Землі, населену живими організмами, створив український учений В. І. Вернадський, хоча, на його думку, вперше до цієї ідеї наблизився французький біолог Ж.-Б. Ламарк.
Біосфера не утворює окремої оболонки Землі, а є частиною геологічних оболонок земної кулі, заселених живими організмами. Вона займає верхню частину літосфери, усю гідросферу та нижній шар атмосфери. Це єдина глобальна екосистема вищого порядку.
Компоненти біосфери
Біосфера складається з чотирьох компонентів, які є важливими для її нормального функціонування.
1) Жива речовина - уся сукупність організмів на планеті Земля (бактерії, рослини, тварини, гриби)
2) Біогенна речовина - створена й перероблена живими організмами за всю історію біосфери (вугілля, торф, осадові породи (крейда), кисень і вуглекислий газ атмосфери)
3) Косна речовина - продукти й речовини, утворені без участі живих організмів (базальт, граніт, нефрит)
4) Біокосна речовина - створюється одночасно під впливом як неорганічних факторів, так і живих організмів. Живі організми відіграють у цьому процесі головну роль (грунт, мул).
Діяльність живих організмів позначається на всіх оболонках Землі:
1) Атмосфера. Вплив живої речовини пов'язаний з фотосинтезом та хімічними реакціями організмів. Рослини поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень. Тварини лише насичують атмосферу вуглекислим газом, поглинаючи кисень для потреб метаболізму. У такий спосіб організми регулюють та впливають на вміст цих газів у атмосфері.
2) Гідросфера. Організми забирають з води морів і океанів необхідні речовини (особливо кальцій) на побудову своїх кістяків, панцирів, черепашок, мушель.
3) Літосфера. З решток організмів утворюються осадові гірські породи органічного походження (вапняки, торф, кам'яне вугілля), а також деякі форми поверхні (коралові споруди). З іншого боку, організми руйнують гірські породи (органічне вивітрювання).
2. Ноосфера
В. І. Вернадський ще в першій половині XX століття передбачав, що біосфера розвинеться в ноосферу (термін запропонували 1927 року французькі вчені Е. Леруа та П. Т. де Шарден. Спочатку В. І. Вернадський розглядав ноосферу (від грецького ноос — розум) як особливу «розумову» оболонку Землі, яка розвивається поза біосферою. Однак згодом він дійшов висновку, що ноосфера — це певний стан біосфери, за якого розумова діяльність людини стає визначальним фактором її розвитку.
Характерною рисою ноосфери є екологізація всіх сфер людського життя. До вирішення будь-яких проблем людина повинна підходити з позиції екологічного мислення, тобто збереження і поліпшення стану природного середовища.
Але, нажаль, на сьогодні негативний вплив людини на біосферу перевищує всі заходи з екологізації виробництва.
Прогнозування або моніторинг розвитку навколишнього середовища стикається на своєму шляху з численними труднощами, пов’язаних передусім із тим, що, по-перше, не всі наслідки діяльності людини можуть бути передбачені, а по-друге, часові межі виявлення таких наслідків нерідко суттєво відрізняються. Наприклад, ситуація, що склалася внаслідок аварії на ЧАЕС, прогнозувалася через вісім-десять років, а все відбулося значно раніше — через три-п’ять років (ідеться про негативний вплив радіаційного випромінювання на організм людини, рослин і тварин).
Отже, моніторинг навколишнього середовища, хоча й має позитивне значення в господарській та науковій діяльності, проте його методи ще не є досконалими. Тому покладатися лише на них не можна На жаль, нічим не стримувана деградація природи продовжує загрожувати не лише благоустрою людей, а й загалом існуванню життя на планеті.
У результаті діяльності людини забрудненість біосфери канцерогенами набагато збільшилась, а в промислових районах у сотні та тисячі разів перевищує їх природний фоновий рівень. Отже, забруднення навколишнього середовища є результатом антропогенної діяльності людини і перебуває в прямій залежності від розвитку певних галузей промисловості та сільського господарства.
3. Біорізноманіття
За визначенням, даним Всесвітнім фондом дикої природи (1989), біологічне різноманіття — це «вся різноманітність форм життя на Землі, мільйонів видів рослин, тварин, мікроорганізмів з їхніми наборами генів і складних екосистем, що утворюють живу природу».
Таким чином, біологічне різноманіття слід розглядати на трьох рівнях.
1) Біологічне різноманіття на видовому рівні охоплює всю сукупність видів на Землі.
2) У більш дрібному масштабі біологічне різноманіття включає генетичну різноманітність видів, утворену як географічно віддаленими популяціями, так і особинами всередині однієї й тієї самої популяції.
3) Біологічне різноманіття включає також розмаїття біологічних угруповань та екосистем, сформованих ними, і взаємодії між цими рівнями.
Значення біологічного різноманіття
1) Видове різноманіття служить для людини джерелом усіляких природних ресурсів. Наприклад, вологі тропічні ліси з їхнім найбагатшим комплексом видів являють собою чудову різноманітність рослинних і тваринних продуктів, які можуть використовуватися в їжу, у будівництві та медицині.
2) Генетична різноманітність необхідна будь-якому виду для збереження репродуктивної життєздатності, стійкості до захворювань, здатності до адаптації в умовах, що змінюються.
3) Генетична різноманітність домашніх тварин і культурних рослин є особливо цінною для тих, хто працює над селекційними програмами з підтримки й поліпшення сучасних сільськогосподарських видів.
4. Захист і збереження біосфери, основні заходи охорони середовища.
Для захисту й збереження біосфери використовують багато технологій. Для цього на різних рівнях (науковому, законодавчому, господарському тощо) уживають цілу низку заходів зі збереження як окремих видів, так і цілих екосистем. Проводять активну громадську роботу. Створюють так звані Червоні книги.
Червона книга — це затверджений перелік рідкісних видів і таких, що зникають, який містить короткі відомості про їхню біологію, поширення та вжиті заходи охорони. А для збереження екосистем виділяють природоохоронні території. В Україні є кілька видів природоохоронних територій.
Види природоохоронних територій України
1) Заповідники
Території, на яких заборонені будь-які види господарської діяльності й туризм. На території України є 20 заповідників. Заповідники в Україні: Дунайські плавні, Карпатський, Асканія-Нова, Медобори в Тернопільській обл., «Поліський» у Житомирській обл. та інші
2) Заказники
Території, на яких охороняють певні види тварин і рослин і допускають обмежену господарську діяльність. Можуть бути постійними або тимчасовими
3) Національні парки
Території, на яких в обумовлених межах дозволено організований туризм і екскурсії. Національні парки в Україні: Шацький у Волинській обл., Синевир у Закарпатській обл.
4) Заповідно-мисливські господарства
Території, на яких створено умови для розмноження промислових тварин і дозволено полювання на підставі ліцензії
5) Пам'ятки природи
Окремі природні об'єкти із заповідним режимом, що мають наукове, культурне, історичне або естетичне значення. Наприклад, водоспад Шипіт, тонель закоханих, скелі Довбуша, унікальні доісторичні папороті, реліктове дерево гінко дволаптеве.
5. Домашнє завдання
1) Зробити конспект
2) Виконати тестові завдання
Увага!!! Тест активний до 9 травня до 12.00
Немає коментарів:
Дописати коментар